смута-попіл, мов безсоння,
відкриває вікна в небо.
злітна смуга - підвіконня.
дзвіни в місті - стиглі нерви.
підкори моє бажання -
повернути течі рухом.
то кохання - не кохання-
то любов у треті руки.
підкори моє бажання...
всі мости згоряли разом.
я ковтала попіл-хмари,
я хворіла чадним газом...
відкрівала очі в небо,
воно біля - доторкнутись.
де ти є? чи був, чи небув?
гірко-солодко проснутись...
понедельник, июня 11, 2007
навіяне (такою яка є)
Автор:
Вереск
на
21:16:00
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)

Комментариев нет:
Отправить комментарий